Аварійність на дорогах: чому Верховна Рада не приймає закони у 2026

Критична ситуація на українських дорогах: статистика і причини

Українські дороги залишаються одним із найнебезпечніших місць у країні. За час повномасштабного військового конфлікту у дорожно-транспортних пригодах загинуло понад 12 тисяч людей — цифра, яка порівнюється зі втратами від прямих боєприпасів. Особливо тривожна статистика щодо дітей: від аварій на дорогах загинуло 678 дітей, що практично дорівнює числу загиблих малюків від обстрілів. Попри очевидну катастрофу, законодавча база залишається без змін вже понад п'ять років.

Парламент так і не спромігся ухвалити жоден законопроєкт, спрямований на реальне зниження аварійності. Причини варіюються від неякісного підготування нормативних актів до повної пасивності народних депутатів, які обґрунтовують інерцію військовим станом країни і стресом громадян.

Основні перепони на шляху до змін

Аргументи проти ужесточення покарань

На засіданнях комітетів з питань правоохоронної діяльності лунають заяви про те, що підвищувати штрафи недоцільно під час війни. Деякі депутати посилаються на те, що громадяни перебувають у постійному стресі й не готові до нових обмежень. Інші вказують на загальне зниження купівельної спроможності населення як на причину, чому моментально ужесточувати відповідальність неправильно.

Однак критики цієї позиції наголошують: безпека на дорогах не чекає сприятливих часів. Смертність від аварій продовжує косити людей незалежно від економічної ситуації чи військової обстановки.

Якість законопроєктів

Значна частина ініціатив, зареєстрованих у Верховній Раді, просто не відповідають стандартам якісного законодавства. Експерти вказують, що деякі проєкти написані без належного аналізу, не містять механізмів реалізації або закладають норми, які фізично неможливо впровадити на практиці.

Законопроєкти про перевищення швидкості: найбільш обговорювані ініціативи

Нова система штрафів

Найновіший законопроєкт №15348 пропонує кардинально переглянути штрафи за перевищення швидкості:

• понад 20 км/год — 680 грн (замість нинішніх 340 грн)
• понад 40 км/год — 2040 грн
• понад 60 км/год — 2720 грн
• понад 80 км/год — 3400 грн (замість 1700 грн)
• п'ять і більше порушень за рік на 60+ або 80+ км/год — штраф 17 000 грн

Паралельно розглядається альтернативна версія проєкту, яка пропонує ввести штрафи вже від перевищення на 10+ км/год. Деякі народні депутати явно висловили опозицію до такого варіанта, що ускладнює його прийняття.

Контроль середньої швидкості

Законопроєкт №11029 пропонує систему фіксації не миттєвої, а середньої швидкості на цілій ділянці дороги. Камери на в'їзді та виїзді позначеної ділянки реєстрували б час проходження і автоматично розраховували середню швидкість. Такий механізм вже успішно використовується в низці європейських країн.

Штрафні бали: європейський досвід у пошуках втілення

Кілька законопроєктів (№11386, №14133) пропонують запровадити систему штрафних балів, подібну до тієї, що діє в Європі. За накопичення певної кількості балів водій позбавляється прав керування.

Альтернативна схема, запропонована в проєкті №12172, виглядає простіше:

1. Друге порушення протягом року (червоне світло, неправильний обгін, ненадання переваги пішоходам) — штраф 3400 грн
2. Третє порушення за рік — штраф 5100 грн + позбавлення прав на 6–12 місяців

Ця система змушувала б водіїв бути уважнішими вже після першого фіксованого порушення, знаючи, що наступне обійдеться набагато дорожче.

Шум, дрифт і «гучний вихлоп»: правові прогалини

Штрафи за перевищення рівня шуму

Законопроєкт №9564 (зареєстрований ще у 2023 році) передбачав

штрафи в розмірі 17 000 грн за перше порушення і 34 000 грн за повторне протягом року з можливим позбавленням прав на 3–6 місяців

Нещодавно подано проєкт №15358 з аналогічними штрафами (8500–34 000 грн). Однак жоден з цих проєктів не описує механізм фіксації порушення, що робить їхнє впровадження практично неможливим.

Проблема дрифту і відсутності визначень

Законопроєкт №9642 пропонує запровадити заборону на «дрифт», але не містить чіткого визначення, що саме розуміється під цим терміном і як його зафіксувати технічно. Це створює простір для неоднозначного тлумачення й складнощів у притягненні до відповідальності.

Електросамокати: забута ініціатива

Законопроєкт №3023, поданий ще у 2020 році, пропонує встановити чіткі правила користування електросамокатами та визначити зони, де їхнє використання заборонено. На цей момент проєкт пройшов перше читання, але далі не рухається. Видимо, проблема самокатників усе ще не вважається першочерговою в умовах загальної безбідності законодавства про безпеку на дорогах.

Нетверезе керування: останній успіх парламенту

Останнім значущим кроком у напрямку ужесточення був законопроєкт №2695, прийнятий у 2021 році, який суттєво підвищив штрафи за водіння у стані алкогольного сп'яніння.

Нещодавно запропонований проєкт №7382-2 не лише передбачає нові штрафи, але й передбачає конфіскацію транспортних засобів — як на потреби оборони під час військового стану, так і для державних потреб у мирний час. Експерти вважають цей документ якісно підготованим та обґрунтованим.

Як оцінити справжнє ставлення парламенту?

Аналізуючи ситуацію, експерти виділяють два ключові законопроєкти, голосування за які покажуть, наскільки серйозно депутати ставляться до проблеми дорожної аварійності:

• Проєкт №3023 про електросамокати — показник розуміння проблеми міськими перевозниками
• Проєкт №15348 про перевищення швидкості — індикатор готовності до жорстких заходів проти найпоширенішої причини аварій

Якщо парламент не спроможеться прийняти принаймні ці два документи, можна буде говорити про системну неспроможність законодавців захищати громадян від безпеки на дорогах.

Що можна зробити громадянам?

Поки закони застрягають у комітетах, кожен водій може зробити свій внесок у власну безпеку:

1. Дотримуватися встановлених обмежень швидкості, особливо в населених пунктах
2. Не користуватися мобільним телефоном під час руху
3. Перевіряти технічний стан автомобіля перед подорожами
4. Не їздити під впливом алкоголю будь-якої міцності
5. Носити ремені безпеки й користуватися дитячими автокріслами

Безпека на дорогах — це спільна відповідальність як законодавців, так і самих користувачів дорожної мережі.

Висновки: час чекати чи час діяти?

П'ять років без прийняття одного закону про безпеку дорожного руху — це критична втрата часу. Кожен день, коли законодавство залишається застарілим, коштує життя реальних людей. Суспільство чекає від Верховної Ради не обіцянок, а конкретних дій.

Якщо депутати посилаються на військові обставини як на перепону реформам, варто нагадати їм: безпека на дорогах і безпека держави — це не конкуруючі, а взаємопов'язані цінності. Громадяни, які живуть, заслуговують на дороги, де їм не загрожує смерть від необережності інших водіїв.

Необхідно ініціювати громадські петиції, звертатися до депутатів і вимагати прозорості у голосуванні за законопроєкти про безпеку дорожного руху. Тільки суспільний тиск змусить парламент перейти від років розмов до років дій.