Безпека дорожного руху як питання національної безпеки: як захистити дітей на дорогах

Чому безпека дорожного руху — це справа державної важливості

На українських дорогах щодня гине в середньому дев'ять осіб. Ця цифра давно вийшла за межі звичайної статистики — вона відображає системну кризу, яка потребує невідкладного втручання держави на найвищому рівні. За останні чотири роки (2022–2025) на дорогах загинули 678 дітей, і тенденція невтішна: якщо у 2022 році це було 125 дітей, то у 2025 році число зросло до 202. Цей стрімкий ріст ставить гостре питання про те, наскільки серйозно держава ставиться до захисту молодого покоління.

У 90 відсотків випадків дитячих смертей у ДТП винен саме водій — водій, який не дотримується правил, переоцінює свої вміння або й досить циніччно ігнорує навіть вимоги пасажирів щодо скорочення швидкості. Це свідчить про те, що проблема криється не лише в інфраструктурі, а й у серйозному дефіциті відповідальності та невідворотності покарання.

Трагічна подія, що змінила fokus громадської думки

5 червня одна сім'я втратила сина — 12-річного школяра. Автомобіль сервісу доставки, керуючись водієм, який вже 10 разів отримав штрафи за порушення правил протягом кількох місяців цього року, влетів у підземний перехід на великій швидкості. На місці аварії загинули четверо людей, включаючи дитину. Батько загиблого не покорився беді — він поставив перед державою запитання: чому людина, яка систематично порушує закон, все ще мала право сидіти за кермом?

За його автомобілем зафіксовано 39 порушень, переважно пов'язаних із перевищенням швидкості. Кожне друге штрафування за останні кілька місяців стосувалося саме цього порушення. Така статистика вказує на одну просту істину: система штрафів не працює як стримуючий механізм.

Петиція, що набрала критичної маси підтримки

Петиція до президента України вимагає розглянути проблему безпеки дорожного руху на засіданні Ради національної безпеки й оборони як питання державної важливості. За дві тижні вона набрала необхідні 25 тисяч голосів підтримки — це доказ того, що проблема хвилює не одну сім'ю, а все суспільство.

Автор петиції пропонує комплекс заходів, спрямованих на систему, а не на точкові штрафи:

• Жорстка санкція за систематичні порушення — водії, які регулярно порушують ПДД, мають втрачати право керування на тривалий період;
• Невідворотність та пропорційність покарання — за дії, що привели до смерті, мають наступати суворі, але справедливі наслідки;
• Перевищення швидкості як серйозне, а не дрібне порушення — змінити сприйняття та санкції за цей тип правопорушення;
• Державна політика, а не фрагментарні змінення — розробити комплексну стратегію зниження смертності.

Що пропонує суспільство: системні реформи

Громадськість очікує не просто посилення штрафів. Вона вимагає запровадження кількох ключових елементів:

1. Тимчасове позбавлення права керування для осіб, які неодноразово порушують правила;
2. Розширення автоматичної фіксації порушень — камери, які об'єктивно реєструють неправомірне керування;
3. Прозорий контроль за застосуванням цих механізмів;
4. Впровадження принципу Vision Zero — концепції, що передбачає, 'як система повинна захищати водіїв від помилок, а не дозволяти цим помилкам становити смертельну загрозу;
5. Публічна звітність держави про прогрес у зниженні смертності та травматизму.

Людям властиво помилятися, тому система руху сама не повинна перетворювати помилку на смерть. Це ключова ідея концепції Vision Zero, яка довела свою ефективність в Європі.

Vision Zero: шведський досвід та українська реальність

Швеція прийняла концепцію Vision Zero («Нуль смертей») на рівні парламенту ще у 1997 році. За наступні два десятиліття країна зменшила смертність на дорогах удвічі. Принцип простий, але потужний: інженерне рішення повинне убезпечити людину від наслідків природних помилок.

В Україні ця ідея прижилася повільніше. У 2018 році заснована громадська організація Vision Zero, а столичні органи затвердили план зниження смертності на дорогах Київської області на 2017–2019 роки. Проте системної реалізації не відбулося.

Які інженерні рішення дійсно рятують життя?

За словами фахівців, які впроваджували Vision Zero на місцевому рівні, найбільший ефект дають:

• Вужчі смуги руху — вони фізично змушують водія сповільнюватися;
• Острівці безпеки та підвищені пішохідні переходи;
• Кругові перехрестя замість стандартних — вони природним чином зменшують швидкість;
• Якісне дорожне освітлення на трасах з інтенсивним рухом.

Усі ці заходи мають одну спільну рису: вони змушують поважати швидкість через фізичні фактори, а не через покаяння за правопорушення.

Автоматична фіксація: технічна база, що спрацювала, але сповільнилася

У червні 2020 року в Україні запустили систему автоматичної фотофіксації порушень. Результат був вражаючим: за рік кількість зафіксованих порушень впала у вісім разів — із 57 тисяч на добу до 7 тисяч. Смертельних аварій у той період становилося на 17 відсотків менше.

Тогочасна влада планувала розширити мережу камер до 1500 одиниць до 2024 року. Проте план не реалізувався в повному обсязі. Сьогодні петиція вимагає повернутися до цієї ідеї та інтенсивніше розвивати автоматичну фіксацію.

Чому прогрес зупинився?

Експерти вказують на декілька причин:

• Занадто низькі штрафи — за перевищення на 20 км/год нараховується лише 340 гривень, тоді як у Німеччині це майже дві тисячі;
• Відсутність покарання за помірні перевищення — порушення в межах 20 км/год узагалі не карається, що є унікальною в Європі практикою (крім Росії);
• Брак політичної волі — багато законодавців самі їздять на високій швидкості й не мотивовані запроваджувати суворі обмеження.

Штраф за перевищення швидкості на 20 км/год в Україні становить 340 гривень, тоді як у Німеччині — майже дві тисячі.

Статистика 2025 року: тривожні тенденції

У Києві протягом 2025 року загинуло 145 людей — це на 35,5 відсоток більше ніж роком раніше, і це найгірший показник з 2017 року. По всій Україні смертність перевищила три тисячі осіб, а серед них — рекордні 202 дитини.

Для порівняння: у місцях, де запровадили зону 30 км/год, смертність дітей у ДТП впала вчетверо. Таких результатів досягли в Лондоні та інших європейських містах.

Як громадяни можуть вплинути на зміни

Петиція — це перший крок. Наступні кроки залежать від готовності держави визнати проблему та запустити системні реформи. Громадяни мають право:

• Підтримати ініціативи, спрямовані на посилення ответственності водіїв;
• Вимагати від влади прозорості у запровадженні системи автоматичної фіксації;
• Навчати молодь правилам та культурі дорожного руху;
• Звертати увагу правоохоронців на вулицях на нехтування швидкісними обмеженнями.

Висновок: крок до реальної безпеки

Втрата дитини у ДТП — це не просто персональна трагедія однієї сім'ї. Це сигнал про те, що система безпеки дорожного руху потребує радикального перегляду. Петиція батька загиблого хлопця не лише привернула увагу суспільства, а й поставила чітко сформульовані вимоги: визнати безпеку на дорогах питанням національної безпеки та розробити комплексну стратегію, заснову на невідворотності покарання, сучасних технологіях та інженерних рішеннях.

Україна має час та ресурси, щоб змінити ситуацію. Потрібна лише політична воля та готовність поставити безпеку громадян вище за все інше.