Де Ленін впав, стоятиме Мазепа: що змінилось у Лаврі 2026

Новий символ національної пам'яті в Лаврі

У Києво-Печерській Лаврі розташована одна з найценніших святинь України, де тисячоліття назад зберігаються духовні скарби нації. Проте довгий час тут було місце, яке символізувало упущену можливість визнати внесок одного з найзначніших меценатів монастиря. У червні 2026 року церемонія відкриття бронзового погруддя гетьмана Івана Мазепи перетворилась на визначну подію, що охопила не лише релігійні кола, а й широку громадськість.

Це событие символізує переосмислення історичної справедливості. Іван Мазепа понад два століття перебував у тіні суворих оцінок, однак його роль як мецената, архітектора духовного розвитку Лаври та патріота України сьогодні переоцінюється в позитивному руслі.

Історія створення та символіка погруддя

Праця над скульптурним портретом гетьмана велась спеціалізованою командою фахівців. Скульптори Олесь Сидорук і Борис Крилов створили композицію, яка відтворює образ історичної постаті на основі прижиттєвої гравюри. Це забезпечило автентичність та історичну достовірність монументу.

Матеріал для виготовлення обраний не випадково. Бронза як довговічна матерія гарантує збереження подібності й пошани до покоління грядущих. Дизайн постамента демонструє глибоку символіку:

• Постамент зведено з гранітного цоколя Успенського собору, що був знищений у 1941 році
• Саме цей храм отримував щедрі пожертви від гетьмана протягом його життя
• Матеріал символізує безперервність духовної традиції й відновлення пам'яті
• Архітектор Віктор Юрків спроектував гармонійне поєднання форм і пропорцій

Мазепа як меценат Лаври: що він дарував монастирю

Гетьман Іван Мазепа залишив неоціненний внесок у розвиток Києво-Печерської Лаври як архітектурного й духовного комплексу. Його фінансова підтримка охоплювала найбільш амбітні проєкти монастиря:

1. Будівництво оборонних мурів – зміцнення периметра монастиря, що піднімало його оборону та статус
2. Спорудження нових церков – розширення місця для богослужінь та паломництва
3. Дзвіниця – символ духовної сили та впізнаності монастиря на великі відстані
4. Багатоцінні дари й реліквії – допомога в багатінні скарбниці монастиря

Такі інвестиції у розвиток Лаври засвідчили глибоку прив'язаність гетьмана до духовних основ України й прагнення залишити спадщину на віки.

Шведський період та анафема: історичні суперечності

Історія знає багато поворотів долі, які переоцінюються наступними поколіннями. У 1708 році політичні обставини спонукали гетьмана до союзу зі шведськими військами в рамках складної геополітичної гри того часу. Цей крок мав наслідки:

Після переходу на бік шведів цар Петро I наказав знищити гетьманську столицю Батурин і наклав на Мазепу анафему в церквах Російської імперії

Близько двох століть його ім'я щорічно проклинали під час богослужінь у храмах Російської імперії. Такий остракізм тривав з 18-го століття аж до радикальних змін у свідомості українського суспільства. Лише у 2023 році в Лаврі вперше провели панахиду за упокій гетьмана – знаковий крок до примирення з його спадщиною й визнання його внеску.

План розміщення повнорозмірного пам'ятника на бульварі Шевченка

Погруддя в Лаврі – це перший етап масштабнішого проєкту. Керівництво країни планує поставити полнорозмірний монумент гетьманові в центрі Києва. Символічна локація обрана свідомо – бульвар Шевченка, де в грудні 2013 року активісти повалили статую Леніна.

Це місце має глибоку історико-символічну значущість:

• З 1946 року стояла статуя Леніна як один із головних монументів радянської епохи в Україні
• Постамент частково складався з каменю, заготовленого для так і не спорудженого пам'ятника Пушкіну
• Після повалення простір залишався символом переломного моменту в переосмисленні колоніальної спадщини
• Розташування на розі бульвару Шевченка й Хрещатика робить його найпримітнішим місцем в центрі столиці

Роки пошуків сенсу: від інсталяцій до фонтану

Впродовж понад дванадцяти років місце біля гранітного постамента перебувало в стані невизначеності. Художники, активісти й муніципальні чиновники запропонували багато альтернатив:

• Архітектурні сходи як символ піднесення
• Сучасні неонові інсталяції молодих художників
• Пам'ятники іншим історичним постатям України
• Фонтани як естетичне рішення для благоустрою центру

Навесні 2026 року мер міста запропонував проєкт фонтану від приватної фармацевтичної компанії. Це рішення викликало суперечливу реакцію: на думку експертів з історичної пам'яті, розміщення комерційного об'єкта на місці, що символізує визвольні змагання, не відповідає його історичному статусу й значущості.

Президентська позиція та майбутні плани

На церемонії в Лаврі керівник держави озвучив чітку позицію щодо розвитку проєкту. Його заклик усім залучені сторонам – художникам, архітекторам, органам влади – був лаконічним і промовистим: будувати гідний монумент гетьманові на місці поваленої статуї ленінської епохи.

«Де Ленін впав, там міцно стоятиме Мазепа» – так охарактеризовано бачення трансформації центрального простору Києва

Це означає, що проєкт фонтану може бути переглянутий на користь памятника, що більш достойно символізуватиме національну ідентичність й українську історичну традицію.

Значення переосмислення історичної спадщини

Процес визнання й реабілітації історичних постатей – не просто архітектурна чи мистецька діяльність. Це глибокий акт історичної справедливості, що віддзеркалює прагнення суспільства переоцінити свій минулий, виділити правду з-під шарів пропаганди й забуття.

Іван Мазепа для України – це не лише меценат чи гетьман, а символ складності історичного вибору, патріотизму й внеску в розвиток культури й духовності. Його повернення у громадську свідомість через монументи в Лаврі й на центральних площах столиці означає остаточний розрив із колоніальним минулим й утвердження автентичної національної історії.

Плани на наступні роки передбачають завершення проєктування й розпочаття монтажу повнорозмірного пам'ятника на бульварі Шевченка. Це стане одним із найважливіших публічних жестів признання, що трансформуватиме символіку міста й сприятиме глибшому розумінню українськими громадянами своєї спадщини.