Електромобілі та велосипеди у світі: у яких містах їх найбільше у 2026

Світова тенденція до екологічного транспорту: що показує дослідження 2026

Глобальна трансформація міського транспорту набирає темпу. Електромобілі, електричні автобуси та велосипедні системи стають невід'ємною частиною інфраструктури сучасних мегаполісів. Останнє міжнародне дослідження виявило значні відмінності в темпах впровадження зеленого транспорту між континентами й окремими містами. Якщо деякі міста вже досягли майже повної електрифікації громадського транспорту, то інші лише починають цей шлях.

Розуміння лідерів у сфері екомобільності допомагає урбаністам, проектувальникам та органам влади розробляти ефективніші стратегії розвитку. Ця розвідка охоплює три ключові напрями: частку електромобілів у приватному автопарку, розповсюдження електробусів та розвиток системи велосипедного шерингу.

Електромобілі у приватних автопарках: європейське та азійське лідерство

Коли мова йде про перехід приватного автотранспорту на електротягу, європейські та китайські міста демонструють найбільші успіхи. Копенгаген та Шеньчжень ділять первість з однаковим результатом — 18% усіх легкових автомобілів у цих містах працюють на електриці.

Лідери Європи

• Копенгаген (Данія) — 18% електромобілів у легковому парку;
• Амстердам (Нідерланди) — 14% електромобілів;
• Лондон (Великобританія) — 6% електромобілів;
• Париж (Франція) — 5% електромобілів;
• Берлін (Німеччина) — 4% електромобілів.

Зауважимо, що південноєвропейські міста, такі як Мадрид, Рим та Варшава, усе ще мають дуже скромні показники — близько 1% електрифікації приватного транспорту. Це свідчить про значні регіональні відмінності у швидкості переходу на альтернативну енергію.

Китайські міста як глобальні лідери

• Шеньчжень — 18% електромобілів (на рівні з Копенгагеном);
• Пекін — 16% електромобілів;
• Шанхай — 10% електромобілів.

Китайські мегаполіси вирізняються динамічним розвитком. Поточна стратегія енергетичної безпеки та масштабні державні програми стимулювання сприяють швидкому зростанню кількості електромобілів на дорогах.

США: повільніший темп электрифікації

• Сіетл — 8% електромобілів;
• Лос-Анджелес — 6% електромобілів;
• Нью-Йорк — близько 1% електромобілів.

Попри репутацію інноватора, американські міста відстають від європейських та азійських аналогів. Це обумовлено історичною залежністю від бензинового транспорту та великими витратами на переоснащення інфраструктури.

Електробуси: китайський прорив та європейська наполегливість

Сектор громадського транспорту демонструє найбільші досягнення в електрифікації. Особливо вражаючі результати показали китайські міста, які інвестували в масштабну заміну дизельних автобусів на електричні.

Повна електрифікація автобусних парків

Шеньчжень став першим великим містом світу, що повністю перевів свій муніципальний автопарк на електротягу — 100% електробусів у міських маршрутах.

Пекін здійснив величезний прогрес, досягнувши 94,7% електрифікації свого автопарку, а Шанхай — 86,6%. Ці показники відбивають амбіційну політику китайського уряду щодо декарбонізації міст.

Європейські досягнення

• Копенгаген — 99% електробусів (майже повна електрифікація);
• Амстердам — 75,4% електробусів;
• Лондон — 22,4% електробусів;
• Париж — 20,8% електробусів;
• Мадрид — 20,4% електробусів.

Копенгаген виступає європейським еталоном екомобільності, активно впроваджуючи електробуси й одночасно розвиваючи велосипедну інфраструктуру. Berлін та Рим рухаються значно повільніше, із показниками 14,4% та 14,9% відповідно.

Американські міста: низькі темпи переходу

• Сіетл — 16,5% електробусів;
• Лос-Анджелес — 5,3% електробусів;
• Нью-Йорк — 1,1% електробусів.

США суттєво відстають від глобальних лідерів. Причинами є висока вартість переоснащення, недостатня державна підтримка та вплив традиційних енергетичних інтересів.

Велосипеди та системи байкшерингу: азійське домінування

Велосипедні системи спільного користування (байкшеринг) набули популярності як доступний та екологічний спосіб міського передвичення. Показник біциклетної густини вимірюється як кількість велосипедів на тисячу мешканців й чітко показує пріоритизацію цього виду транспорту.

Азійські лідери байкшерингу

Шанхай абсолютно лідирує з непорівнянно високим показником — 44,35 велосипеда на тисячу жителів. Це означає, що в цьому китайському мегаполісі налічується понад 10 мільйонів велосипедів у системах спільного користування. Таке масштабне розгортання стало можливим завдяки державній підтримці й масштабним інвестиціям приватних компаній.

• Шанхай — 44,35 велосипедів на 1000 жителів;
• Шеньчжень — 20,01 велосипеда на 1000 жителів;
• Копенгаген — 8,91 велосипеда на 1000 жителів.

Європейські міста в рейтингу велосипедизації

Європа історично має сильну велосипедну традицію, але за абсолютними цифрами все ж поступається азійським лідерам. Проте якість і безпека велосипедної інфраструктури в європейських містах часто перевищує азійські аналоги.

• Копенгаген — 8,91 велосипедів на 1000 мешканців;
• Берлін — 5,86 велосипедів на 1000 мешканців;
• Рим — 4,13 велосипедів на 1000 мешканців.

Американські показники та їх причини

• Нью-Йорк — 4,47 велосипедів на 1000 мешканців;
• Лос-Анджелес — найнижчий показник — 0,46 велосипедів на 1000 мешканців.

Лос-Анджелес демонструє найменший розвиток велосипедної інфраструктури серед досліджених міст. Це корелює з історичною орієнтацією міста на автомобільний транспорт та розсіяною забудовою.

Чинники, які впливають на еко-трансформацію міст

Різні темпи переходу на зелений транспорт в різних частинах світу пов'язані з кількома ключовими факторами:

• Державна політика й субсидії — прямі дотації на покупку електромобілів та розвиток інфраструктури;
• Географія й клімат — в nordiske країнах та країнах із м'яким кліматом велосипеди більш популярні;
• Економічний розвиток — багатші міста мають більше ресурсів для масштабних проектів;
• Густота населення — в густозаселених мегаполісах громадський транспорт та велосипеди більш ефективні;
• Históричні традиції — міста з давньою культурою велосипедизму рухаються природніше й швидше.

Перспективи розвитку екомобільності у 2026-2027

Дані 2026 року свідчать про глобальне прискорення переходу на зелений транспорт. Однак темп цього переходу залишається нерівномірним. Китайські міста та європейські лідери встановлюють нові стандарти, які поступово впроваджуватимуть інші урбанізовані центри.

Майбутнє міського транспорту — це комбінація електромобілів, електробусів, велосипедів та сучасних мікромобільних розв'язків, адаптованих до локальних умов кожного міста.

Американські міста починають активніше інвестувати у відновлення інфраструктури, включаючи зарядні станції та велосипедні доріжки. Європейські міста вже демонструють синергію між приватним та громадським електротранспортом.

Висновки: якому прикладу наслідувати

Дослідження 2026 року показує, що найбільш успішні міста поєднують кілька стратегій: інвестиції в електричний громадський транспорт, розвиток велосипедної мережі та стимулювання приватної електромобілізації через податкові преференції й дотації.

Копенгаген у Європі та Шеньчжень у Азії демонструють, що комплексний підхід до екомобільності дає найкращі результати. Ці міста не лише впроваджують нові технології, але й формують культуру екологічної свідомості серед жителів.

Якщо твоє місто прагне досягти подібних результатів, потрібно розпочати з аналізу локальних потреб, залучення громадськості та послідовного впровадження програм трансформації транспорту на практиці.

Дізнайся більше про проекти розвитку зеленого транспорту у своїй країні та бери активну участь у створенні сталого майбутнього.