Іпотека під час війни: як бомба знищила мрію переселенки з Херсона

Коли мрія про власне житло руйнується за секунди

Ірина Саліхова пережила багато випробувань: виїхала з окупованого Херсона, років кілька квартирувала в орендованих помешканнях, допомагала людям під час окупації, а потім — нарешті отримала можливість купити власну квартиру в Києві за пільговим кредитом. Здавалось, життя налаштовується на спокійну колію. Але влітку 2026 року російські удари двічі пошкодили її житло, перетворивши надію на власний дім у довголітню боротьбу за відновлення та виживання. Сьогодні ми розглянемо цю історію як приклад того, що чекає багатьох киян, і яких складнощів зазнають люди, які мають іпотечні кредити на пошкоджене житло.

Шлях з Херсона до Києва: як виникла можливість отримати свою квартиру

До повномасштабної агресії Ірина працювала журналісткою в Херсоні, очолювала місцеву газету й стала одним із засновників медіа-платформи. Під час окупації вона займалася волонтерською роботою: допомагала жителям міста отримувати важливі ліки, яких не було в аптеках через зруйновану систему постачання. Це була невидима, але необхідна робота простої людини в екстремальних умовах.

У 2022 році Ірина емігрувала на умовно контрольовану територію, спочатку поселилась в Одесі. Невдовзі вона переїхала до столиці. У Києві вона вийшла заміж, забагатіла та народила дитину. Родина потребувала власного житла, але фінансові можливості були обмежені.

Програма пільгової іпотеки для внутрішньо переміщених осіб від Держмолодьжитла дала їм шанс. Умови були привабливі: кредит під три відсотки річних строком до 30 років. Родина подала заявку, коли Ірина вже була вагітною. Вибір учасників здійснювався в режимі лотереї з бази кандидатів, якої налічувала кілька десятків тисяч осіб. Щасливо, сім'я вибрала.

Двокімнатна квартира в панельному будинку: перші роки спокійного життя

Житло розташовувалось у дев'ятиповерховому панельному будинку, збудованому 1982 року, на проспекті Європейського Союзу. Квартира мала усі необхідні зручності. Щомісячний платіж за іпотекою становив приблизно 11 тисяч гривень — менше, ніж родина раніше платила за оренду двокімнатного помешкання. Разом з Іриною у квартирі проживали її мама (з проблемами опорно-рухового апарату) та маленька дитина. Чоловік служив на фронті й бував дома рідко.

Два з половиною роки минули відносно спокійно. Сім'я планувала, що це житло стане їхнім надовго. Pero у літку 2026 року плани рушилися.

Перший удар: попередження майбутньої катастрофи

За кілька тижнів до трагедії квартиру вже пошкодила російська атака. Уламок пробив балкон, три вікна, пошкодив стіну на кухні та частину побутової техніки. Автомобіль родини також постраждав, але було можливо його відремонтувати. Тоді квартира залишалась придатною для проживання, хоча в ній вже виявились серйозні дефекти конструкцій.

Експерти того часу рекомендували провести детальне обстеження, адже дефекти могли вплинути на міцність несучих елементів. Однак потрібно було чекати. Люди надіялись, що далі буде спокійніше.

Ніч на 6 липня: момент, коли всьо змінилось

Удар прийшов несподівано. У ніч проти 6 липня під час повітряної тривоги Ірина з мамою та дитиною вийшли у спільний тамбур на дві квартири разом із сусідкою. Вибух був настільки потужним, що:

• Будинок зіскочив з місця, криво став на фундаменті
• Двері квартир заклинило так, що вийти самостійно було неможливо
• Мешканцям довелось чекати рятувальників із спеціальним інструментом
• Помешкання засипало штукатуркою, уламками, землею (місцями до 0,5 метра)
• На стінах і стелі з'явилися глибокі тріщини

Коли вдалось вийти з квартири, виявилось, що вихід з під'їзду заблокований уламками конструкцій. Люди вибиралися, перелазячи через руйнування, стрибаючи з хитких конструкцій. Ірина не могла робити це з маленькою дитиною на руках. Родина вимушена була залишитися у пошкодженій квартирі, спати у невеликому коридорі, боячись обвалення конструкцій.

«Ми сховалися у спільному тамбурі разом із сусідкою. Після вибуху навіть не могли вийти — будинок так перекосило, що двері заклинило. Нас визволяли рятувальники», — розповідає Ірина про той страшний момент.

Официальна оцінка масштабу руйнувань

Дев'ятого липня фахівці державного науково-дослідного інституту провели обстеження. Їхні висновки були гнітючими:

1. Несучі елементи першого під'їзду на рівні 1-3 поверхів були повністю знищені
2. Стінові панелі в підвалі й на першому поверсі зруйновані
3. Плити перекриття над підвалом перебували в аварійному стані
4. Перший під'їзд отримав категорію «аварійний» — найгірша з можливих
5. Другий під'їзд отримав категорію «непридатний до нормальної експлуатації»

Фахівці рекомендували заборонити перебування людей у квартирах першого під'їзду й тимчасово заборонити у другому до завершення детальних обстежень. Будинок потребував невідкладних протиаварійних робіт: установлення сталевих рам замість зруйнованих панелей, розташування тимчасових підпір під пошкодженими перекриттями.

Пошуки тимчасового житла: допомога від фондів

Ще перебуваючи у напівзруйнованій квартирі, Ірина почала шукати тимчасове житло. Вона знайшла сторінку благодійного фонду «Місія Хансена в Україні» у соціальних мережах, заповнила заявку. Вже наступного дня представники фонду зателефонували й повідомили про готовність прийняти сім'ю.

Після облаштування комунальниками тимчасового спуску з будинку, родина виїхала 8 липня. Фонд надав їм однокімнатну квартиру з меблями, побутовою технікою, посудом та інтернетом. Однак помешкання розташовувалось далеко від Києва — дорога обходилась приблизно у 180 гривень щодня, а час у дорозі становив 3-4 години щоденно.

Матеріальна допомога від міста Київ: три схеми виплат

Для киян, чиє житло пошкодили російські атаки, міська програма передбачає:

• 10 тисяч гривень одноразово — у зв'язку з пошкодженням або руйнуванням житла
• 40 тисяч гривень одноразово — якщо мешканцям довелось тимчасово переїхати
• 20 тисяч гривень щомісячно — на оренду іншого житла протягом до 12 місяців

Однак оформлення кожної виплати потребує окремої процедури, і мешканцям доводиться самостійно з'ясовувати, які документи та акти необхідні. Щомісячна виплата не покриває повної вартості оренди, а крім того, потрібно враховувати комунальні платежі, проїзд, заставу власнику, комісію рієлтора й сам платіж за іпотекою.

На момент розмови Ірина ще не оформила щомісячну виплату 20 тисяч гривень, тому що потрібен окремий акт про пошкодження конкретної квартири, а не загальний висновок про будинок. Також для сім'ї зі співвласниками документи ускладняються.

Проблема зі страхуванням: військові ризики не покриваються

Квартира застрахована, оскільки житло, придбане за іпотекою через Держмолодьжитло, залишається предметом іпотеки протягом усього строку кредиту. Позичальники мають щороку страхувати його від пошкодження чи знищення. Проте ця страховка не захищає від ризиків війни. Тобто виплата за шкоду від обстрілу не передбачена.

Є можливість отримати кредитні канікули — тимчасове звільнення від сплати основного платежу та відсотків. Однак це потребує офіційного документа про непридатність квартири для проживання та акту технічного обстеження будинку. Ірина отримала перший документ, але другого все ще не було.

Довгий шлях до відновлення: місяці очікування і невизначеності

30 липня будинок включили до експериментального проєкту відновлення пошкодженої нерухомості. Замовником робіт визначили комунальне підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ». Однак включення до проєкту — це ще не початок ремонту.

Мешканцям повідомили, що ремонтні роботи почнуться не раніше, ніж через 8-9 місяців. До того триватимуть процедури:

1. Завершення детального інструментального обстеження конструкцій
2. Визначення, які елементи можна підсилити, а які демонтувати й замінити
3. Підготовка проєктно-кошторисної документації
4. Виділення коштів на роботи
5. Укладення договору з підрядником

Щомісячна міська допомога на оренду виплачується не більше 12 місяців. Якщо ремонт затягнеться довше, мешканці залишатимуться без цієї поддержки, вимушені платити оренду за власні кошти — одночасно зі сплатою іпотеки за непридатну для проживання квартиру.

Додаткові складності: багато запитань, мало відповідей

Мешканці будинку не знають, чи компенсуватимуть їм вибиті вікна, пошкоджений ремонт, побутову техніку та інше особисте майно. Ці питання розглядатимуть лише після підготовки проєктно-кошторисної документації, щоб уникнути подвійної оплати. Але це означає, що люди місяцями перебувають у стані невизначеності.

Крім того, перші тимчасові дерев'яні опори, встановлені під конструкції, викликали обурення мешканців. Нікому не зрозуміло, чи витримають вони вагу дев'ятиповерхового будинку, у якому вибито дві стіни, плита перекриття й несучі конструкції. Жители просили встановлення сталевих рам, як рекомендували фахівці, але комунікацій із посадовцями про це немає.

Не перший такий випадок: проблеми системи відновлення

Квартира Ірини — це не перша у Києві, мешканці якої після обстрілу чекають на відновлення місяцями. Аналогічна ситуація виникла в будинках на Тернопільській вулиці та Зоологічній. Люди домагалися навіть тимчасового накриття пошкоджених дахів, щоб вода й морози не продовжували руйнувати квартири. Часто посадовців вдавалось привернути увагу лише після публічних протестів.

Система відновлення житла існує, але фактично мешканцям доводиться:

• Самостійно збирати акти про пошкодження кожної квартири
• Подавати окремі заяви на різні виплати
• Повідомляти про пошкоджене майно
• Стежити за рішеннями щодо капітального ремонту всього будинку
• Впливати на посадовців шляхом звернень і запитів

Висновок: чого навчає історія Ірини

Історія жительки Києва демонструє, як іпотечна квартира може стати джерелом фінансового тиску під час військових дій. Люди мають право на матеріальну допомогу від міста, але оформлення виплат — це складна багатоступенева процедура, яка вимагає спеціальних знань і наполегливості.

Крім того, визнання квартири непридатною для проживання не означає автоматичного припинення виплат за іпотекою. Люди залишаються боржниками, одночасно витрачаючи кошти на оренду. Кредитні канікули — це рішення, але й їхнього оформлення потребує спеціальна процедура, а гарантії того, що вона буде схвалена, немає.

Програма допомоги від міста офіційно існує, але на практиці мешканцям потрібні терпіння, настирливість і знання системи. Багато людей просто не знають, на що вони мають право, і першу інформацію отримують від інших постраждалих чи волонтерів.