Обов'язкові велошоломи в Україні: чому велоактивісти проти закону

Що передбачає законопроєкт №3023

На протязі багатьох років у парламенті лежить законопроєкт, спрямований на регулювання використання легкого персонального електротранспорту та велосипедів. Остаточна редакція цього документа до другого читання викликала серйозні занепокоєння серед громадських організацій та велосипедної спільноти. Основна проблема полягає в тому, що запропоновані правила можуть створити суттєві перепони для розвитку велосипедного руху в Україні.

Закріплення цих норм безпосередньо в законодавстві означає, що змінити їх надалі буде вкрай складно. Саме тому велоактивісти наголошують на необхідності ретельного розгляду кожної вимоги перед прийняттям нормативного акта.

Обов'язкові велошоломи: проблема з науковою точки зору

Одна з найбільш спірних вимог — це обов'язкове носіння велошолома для всіх осіб на велосипедах, незалежно від віку та умов їзди. Безумовно, науковим дослідженнями підтверджено, що шоломи суттєво знижують ризик серйозних травм голови у разі аварійних ситуацій.

Однак існує інший аспект, який часто залишається поза увагою законодавців. Численні міжнародні дослідження демонструють, що запровадження обов'язкового законодавства про шоломи призводить до зменшення кількості людей, які користуються велосипедами як засобом транспорту.

«Обов'язок всім носити шоломи — це перекладання на плечі громадян відповідальності держави, міст і громад за створення безпечної інфраструктури та дотримання безпечних швидкісних режимів», — наголошує координаторка адвокаційної кампанії.

Досвід інших країн: австралійський та новозеландський приклади

У більшості розвинених країн світу від велосипедистів не вимагається обов'язкове носіння захисного шолома. Проте деякі держави вирішили запровадити такі вимоги і отримали неочікувані результати.

• Австралія — одна з перших країн, що ввела обов'язкові велошоломи. Результатом став значний спад популярності велосипеда як засобу для щоденного переміщення.
• Нова Зеландія — схожий сценарій. Обов'язковість шолома істотно зменшила велопрокат, особливо серед туристів та випадкових користувачів.
• Вплив на доступність — закон робить велотранспорт менш доступним видом мобільності для широких верств населення.

Така статистика викликає серйозні сумніви щодо доцільності запровадження подібних вимог в Україні, де розвиток веломережі й активного способу життя вже йде складно.

Проблема жорсткого дотримання правого краю

Ще одна вимога, що нерідко критикується, — це необхідність їхати максимально близько до правого краю дороги. На перший погляд, це звучить логічно та безпечно, проте у реальних умовах ситуація складніша.

1. Ризик конфліктів з припаркованими авто — велосипедисти, що їдять надто близько до краю, наражаються на небезпеку від раптово відкритих дверей припаркованих машин.
2. Перешкоди на узбіччі — ями, щебінь, трава та інші предмети часто скупичуються біля краю дороги.
3. Небезпека від обганяючого транспорту — автомобілі можуть не помітити велосипедиста, який їде близько до краю, особливо в умовах слабкої видимості.
4. Психологічний ефект — велосипедисти, що турбуються про дотримання норми, можуть менше зосереджуватися на загальній ситуації на дорозі.

За словами велоспільноти, найбезпечніша траєкторія — це не завжди найправіший край дороги, а та позиція, яка забезпечує найменший контакт з потенційними джерелами небезпеки.

Застарілі вимоги щодо перевезення пасажирів і вантажів

Законопроєкт також містить обмеження на перевезення пасажирів та вантажів, які вже давно вийшли з ужитку й не враховують сучасні реалії велотранспорту.

На сьогодні існують спеціалізовані вантажні велосипеди та велосипеди для перевезення пасажирів, конструктивно призначені для безпечного транспортування кількох осіб і значних обсягів. Ці засоби мобільності широко використовуються в європейських містах і допомагають зменшити залежність від автомобілів.

Застарілі норми у законопроєкті не враховують цей прогрес та створюють невправдані перепони для розвитку альтернативних видів доставки.

Заборона навушників: дискримінація велосипедистів

Законопроєкт пропонує також запровадити заборону на використання навушників велосипедистами. Проте така вимога не застосовується до інших учасників дорожного руху, що створює дискримінаційний стан.

Нерівномірне застосування правил безпеки свідчить про недосконалість законодавчого підходу й недостатнє розуміння реальних потреб користувачів велосипедів у сучасному світі.

Водії автомобілів часто розмовляють по мобільному телефону через гарнітури, а пасажирів громадського транспорту такі обмеження взагалі не стосуються. Чому велосипедисти мають бути у гіршому становищі?

Вплив нових норм на велосипедну мобільність у малих громадах

Особливо вразливими від впровадження цих правил будуть малі селища та невеликі громади, де велосипед — це основний засіб транспорту для багатьох людей. Пенсіонери, поштарки, вчителі та інші мешканці користуються велосипедами для щоденних поїздок до магазину, школи та поліклініники.

• Штрафні санкції — люди, які не можуть собі дозволити нові шоломи, стануть «де-юре порушниками».
• Социальна справедливість — закон зробить велосипед менш доступним для малозабезпечених верств населення.
• Державна відповідальність — держава повинна спочатку побудувати безпечну інфраструктуру, а потім вимагати від громадян дотримання правил.

Позиція велосипедної спільноти: що змінювати потрібно

Велоактивісти не наполягають на відсутності будь-яких норм. Вони розуміють, що деякі загальні рамкові правила необхідні для безпеки всіх учасників дорожного руху. Проте вимагають збалансованого підходу.

Основні вимоги велосипедної спільноти:

• Залишити в законі необхідні базові норми безпеки та поведінки.
• Не створювати непропорційних законодавчих бар'єрів, які перешкоджають розвитку велотранспорту.
• Врахувати міжнародний досвід та наукові дослідження перед прийняттям рішень.
• Побудувати безпечну велосипедну інфраструктуру як пріоритет, а не просто накладати штрафи.
• Забезпечити рівномірне застосування правил до всіх учасників дорожного руху.

Чому це важливо для розвитку України

Розвиток велотранспорту — це не просто мода чи хобі. Це суттєва частина розв'язання проблем мобільності, забруднення повітря та здоров'я населення. За останні роки в Україні помітно зросла популярність велосипедів як засобу для щоденного переміщення.

Якщо законопроєкт буде прийнятий у своєму нинішньому вигляді, він може зупинити цей позитивний тренд на роки вперед. Витримка непропорційних правил часто приводить до протилежного результату — люди просто перестають займатися діяльністю, замість того щоб змінювати свою поведінку.

Що потрібно робити громадянам

Якщо ви цінуєте розвиток велосипедної культури в Україні, ви можете підтримати позицію велоспільноти:

• Ознайомитися з повним текстом законопроєкту №3023.
• Висловити свою позицію органам влади та депутатам.
• Поділитися інформацією з друзями та сусідами.
• Підтримати громадські ініціативи, спрямовані на розвиток велотранспорту.
• Лобіювати побудову безпечної велоінфраструктури у вашому місцевому самоврядуванні.

Змініть позицію по велотранспорту — і ви допоможете змінити Україну на краще. Велосипед — це не розкіш, а інструмент для здорового, мобільного та екологічного міста майбутнього.