Електросамокати в Україні: регулювання чи заборона у 2026

Чому електросамокати стали частиною міського ландшафту

Електросамокати давно вийшли за межі розваги для туристів. Нині це реальний засіб транспорту, який мільйони людей використовують для щоденного передвиження у великих та малих містах України. Однак сама популярність породила нові виклики: конфлікти з пішоходами, проблеми паркування, травми та питання про те, як регулювати цей вид транспорту без його повної заборони.

Історія прокатних електросамокатів в Україні почалася з тестового запуску у Києві наприкінці 2019 року. До літа 2020-го сервіс розширився до повнофункціональної системи з сотнями пристроїв. За кілька років мікромобільність поширилася на десятки українських міст — від Львова до Чернівців, від Вінниці до Одеси. Але розвиток випередив розуміння, як саме регулювати цей новий вид громадського транспорту.

Від конфлікту до діалогу: еволюція державного підходу

На початку 2000-х років у США електросамокати викликали бурю суперечок. Те саме сталося й в Україні. У 2020 році міська влада Києва вимагала прибрати прокатні самокати з вулиць, посилаючись на те, що рух не врегульований законом. Однак операторам вдалося довести, що перевозити людей на електросамокатах не забороняється.

Ключовий поворот стався у 2023 році, коли набув чинності Закон про легкий персональний електричний транспорт. Електросамокати, моноколеса та подібні пристрої офіційно отримали статус транспортних засобів. Проте закон залишив чимало питань без відповіді: де саме можна їхати, які обмеження швидкості установлювати, яка відповідальність за порушення.

Тому поки що кожне місто працює за власними правилами. У Кулинария 2021 році КМДА та оператори підписали меморандум, який передбачив програмне обмеження швидкості до 20 км/год, визначення зон паркування та страхування поїздок. Це став чудовим прикладом того, як конфлікт може перетворитися на конструктивний діалог.

Основна проблема: велосмуги замість тротуарів

Чому користувачі електросамокатів опиняються на тротуарах, створюючи небезпеку для пішоходів? Відповідь проста — велоінфраструктура в Україні залишається фрагментарною.

За даними журналістів, у 2025 році різниця була вразлива:

• Житомир: близько 5 км велосмуг
• Івано-Франківськ: приблизно 20,5 км
• Хмельницький: майже 23 км

Але кількість кілометрів — лише половина проблеми. Велосмуги часто розривчасті, вони раптово закінчуються посеред маршруту. Користувач стоїть перед вибором: виїхати на проїжджу частину до агресивного трафіку чи перейти на небезпечний для пішоходів тротуар. Більшість обирають тротуар.

«Я не вважаю, що передусім треба регулювати саме самокати, бо самокати — лише симптом проблеми, а не сама проблема. Самокати їздять тротуарами, тому що немає безпечної велосмуги» — Іванна Малій, архітекторка та авторка каналу про урбанізм

Неправильно спроектована інфраструктура — лише один бік медалі. Не менш важливою є поведінка самих користувачів: поїздки вдвох на одному самокаті, висока швидкість на пішохідних зонах, управління у стані сп'яніння.

Навколо Львова та інших міст: як запобігти травмам

У 2026 році тема безпеки набула критичної ваги після того, як у Львові протягом дев'яти тижнів травмувалися 64 дитини на електросамокатах. Хоча медичні звіти не уточнили, були це приватні чи прокатні пристрої, інцидент спонукав місто до дії.

Львів ввів нові правила:

1. Рух проїжджою частиною дозволено лише з 16 років
2. Дітям 10–16 років можна кататися під наглядом дорослих, лише на тротуарах і велосмугах
3. Обов'язковий захисний шолом для всіх користувачів
4. Обладнання світлоповертачами, звуковим сигналом та фарою для темної пори

Аналогічний підхід застосовує Тернопіль, де затвердили інтерактивну карту 64 місць для паркування. У Житомирі максимальна швидість обмежена до 20 км/год, а на окремих вулицях — до 5 км/год.

Виклик регулювання без повної заборони

У кількох містах, особливо у Чернівцях, почали говорити про повну заборону прокату. У травні 2026-го центр Чернівців запровадив обмеження швидкості до 5 км/год і заборонив рух у парках та скверах. Пізніше депутати обговорювали припинення меморандумів з операторами, але кінцевого рішення не прийняли.

Експерти наголошують: повна заборона — не рішення. За словами фахівців з мікромобільності, Україна відстає на десять років від передових європейських країн у питаннях регулювання персонального електротранспорту. Тим часом у Європі та Північній Америці міста довели, що ефективне регулювання працює набагато краще за заборони.

«Обмеження або заборона рішень можна поривняти з гіпотетичною забороною велосипедів. Обидва види транспорту створюють ризики, але це не означає, що місто має від них відмовитися. Замість цього варто зробити рух безпечнішим»

Ефективний підхід включає:

• Програмне обмеження швидкості в застосунку оператора
• Визначені місця для паркування з інтерактивною картою
• Зони автоматичного вимкнення двигуна (так звані «гео-огородження»)
• Розширення велосмуг на безперервних маршрутах
• Обов'язкове страхування поїздок
• Навчання користувачів правилам безпеки

«Школа непорушників»: як зробити безпеку модною

Один із найцікавіших проєктів останніх років — «Школа непорушників» від Bolt. Компанія проводить офлайн-навчання з безпечного користування електросамокатами, поєднуючи теорію з практичними вправами й грою.

У 2026 році «Школу» організовують у восьми містах: Києві, Одесі, Львові, Хмельницькому, Івано-Франківську, Рівному, Чернівцях і Вінниці. Учасники отримують «щоденник» з обхідним листом, слухають лекцію про правила дорожного руху, потім проходять практику на самокаті й демонструють базові навички керування.

Ініціатива порівнюється з революцією ремнів безпеки в автомобілях. Десять років тому дехто вважав пристібання зайвим чи навіть «немодним». Сьогодні це стало звичкою для мільйонів. Аналогічно й зі самокатами: користувачі повинні сприймати себе як повноцінних учасників дорожного руху, які несуть відповідальність за власну безпеку й безпеку оточуючих.

Роль операторів і міст у розбудові мікромобільності

Електросамокати вже позбулися ярлика розваги. У 2022 році, під час дефіциту пального в Україні, поїздки зросли втричі. Люди використовували самокати для так званої «останньої милі» — шляху від дому до метро чи від зупинки до роботи.

Проте нинішня ситуація вимагає нового рівня партнерства:

Оператор більше не просто розставляє самокати на вулиці. Він стає партнером міста у розбудові сталої транспортної системи. А місто зі свого боку має розуміти, що мікромобільність — невід'ємна частина сучасного міста, яка розвантажує трафік та підвищує якість життя мешканців.

Чи можливо безпечно інтегрувати самокати в громадський транспорт

Наступний крок розвитку — безперервна інтеграція мікромобільності з громадським транспортом. Людина повинна мати змогу безпечно доїхати самокатом до метро або автобусної зупинки, залишити пристрій у визначеному місці й продовжити маршрут загальноміським транспортом.

Для цього потрібна скоординована стратегія:

• Неперервна мережа велосмуг, які з'єднують райони й ключові точки
• Національні правила руху, що будуть однакові по всій Україні
• Програмний контроль швидкості залежно від зони (парки, пішохідні вулиці, проїжджа частина)
• Достатня кількість офіційних паркувальних місць
• Повсюдне навчання й інформування користувачів

Експертка Іванна Малій наголошує важливий момент: регулювання буде справедливим лише тоді, коли місто однаково критично дивитиметься на весь транспорт, а не лише на самокати. Нечесно обмежувати мікромобільність як перешкоду для автомобілів, ігноруючи площі, які займають самі машини. Вулиця має бути зручною насамперед для пішохода, а вже потім для інших учасників руху.

Висновок: заборона чи розумне регулювання

Заборона прокатних електросамокатів може швидко прибрати їх з поля зору. Але це не вирішить фундаментальне питання: як люди, які обирають транспорт, менший за автомобіль, мають безпечно пересуватися українськими містами?

Електросамокат став частиною урбанізму 2026 року. Завдання міст і операторів — зробити його безпечним для всіх. Це можливо за умови цілісної державної політики, розширення велосмуг, чітких правил, технічного контролю та навчання користувачів. Пример Львова, Тернополя й Житомира показує, що розумне регулювання працює краще за заборони. Крок за кроком, місто за містом, Україна розбудовує модель сучасної мікромобільності, де електросамокат займає своє місце в системі без конфліктів та травм.