Гіпсове панно у Чернівцях: історія радянського мистецтва та дискусій експертів

Як під час будівельних робіт виявили забуте мистецтво

У центральній частині Чернівців на розі двох історичних вулиць — Ольги Кобилянської та Вірменської — під час демонтажу старого гастрономічного комплексу робітники натрапили на несподіваний знахідку. На місці зносу, де згодом планується побудувати семиповерховий житловий комплекс із комерційними приміщеннями та підземним паркінгом, виявилося великого розміру рельєфне гіпсове панно радянської епохи. Цей твір залишався замаскованим під шарами забудови протягом десятків років, аж доки реконструкція території не вивела його на світ.

Знахідка відразу привернула увагу широкого кола фахівців. На місце демонтажу прибули представники мистецької спільноти міста, архітектори, музейні працівники та чиновники місцевої влади. Кожна сторона мала власну точку зору на цінність виявленого об'єкту, що спровокувало запеклу дискусію про його значення для культури.

Художній твір або декоративна робота: дебати експертів

Визначити справжню цінність гіпсового панно виявилося не так просто. Композиція зображала чоловічі та жіночі постаті, одягнених у традиційні гуцульські костюми, що позували серед плодових дерев. Така сюжетна лінія від початку вказувала на свідомий художній натум, проте погодженість експертів щодо історичного значення виявилася під запитанням.

«Єдиний варіант — зберегти. Однозначно, що це є мистецький твір, бо такі роботи виконувалися при затвердженні художньої ради, до складу якої входили сім-вісім знаних художників»

Як припустив відомий скульптор, це панно було створене у 1980-х роках, коли стандарти художньої ради ще суворо контролювали якість публічного мистецтва. На його думку, масштабність об'єкту та кількість фігур у композиції однозначно свідчать про те, що твір мав офіційне затвердження художньої комісії.

На противагу цій позиції, дослідниця, авторка праці про модерн у Чернівцях, відстоювала думку, що панно являє собою високомистецький зразок монументально-декоративного напряму, на що вказують ознаки віденської сецесії. Така інтерпретація піднімала твір до рівня історичного надбання міста.

Сумніви щодо статусу та стану збереження

Однак не всі фахівці поділяли оптимізм. Керівниця міського управління культурної спадщини висловила сумніви щодо мистецької цінності панно, характеризуючи його як типову оздоблювальну роботу радянської доби 1970-х років. На її думку, матеріальний стан твору вже був критичним: гіпс руйнувався, вкривало кілька шарів олійної фарби, що утруднювало оцінку справжньої якості.

Найбільший виклик усім сторонам спору представляв fysichний стан панно. Фахівці дійшли висновку, що:

• Гіпсова основа піддана активному руйнуванню часом
• Цегляна основа виявилася непридатною для стабільного утримання ваги панно
• У багатьох місцях матеріал мав вм'ятини та осипання
• Під гіпсом прокладені старі електромережі та цвяхи, які ускладнювали демонтаж

Голова місцевої мистецької спілки откровено сказав: «Навіть якби це був витвір світогідного майстра, ми не маємо технологій, щоб законсервувати та зберегти такий об'єкт протягом довгого часу». Цей висновок став переломним моментом у дискусії.

Порятунок фрагментів: що вдалося спасти

Зважаючи на непрацездатність повного збереження панно, фахівці прийняли рішення порятувати принаймні окремі фрагменти твору. Анатолій Житарюк, художник та скульптор, який причетний до демонтажних робіт, виявив, що гіпсова композиція виявилася набагато крихкішою, ніж сподівалися.

У результаті ретельної роботи вдалося врятувати кілька значущих елементів:

1. Фрагмент із портретом гуцулки — передано до Краєзнавчого музею Чернівців, де він може бути залучений до музейної колекції та публічних виставок
2. Голова гуцула — передана до одного з департаментів міськради для подальшого зберігання
3. Квіткові елементи композиції — взяті активісткою громадської культурної організації на пам'ять та як предмет документування

Таким чином, хоча панно як єдиний ансамбль не було збережено, окремі його частини отримали другий шанс у вигляді музейного архіву та інституційного утримання.

Урок про збереження культурної спадщини

Історія з чернівецьким панно відкриває важливу дискусію про те, як міста мають ставитися до мистецьких творів радянської доби. Часто такі об'єкти залишаються в сірій зоні між визнанням їх художної цінності та практичною можливістю збереження.

Культурна спадщина міста складається як із видатних шедеврів, так і з менш помітних творів, що своєю сукупністю формують унікальний образ місцевості

Чернівці своїм прикладом продемонстрували, що навіть в умовах сучасної забудови можливо зберегти історичну пам'ять шляхом документування, частковим порятунком та музейним архіванням. Це дає надію, що й інші міста України зможуть запозичити позитивний досвід при зіткненні з подібними ситуаціями.

Здійснивши порятунок принаймні окремих елементів, громадськість та влада Чернівців показали, що невелики кроки можуть мати велике значення для збереження пам'яті про минуле.